velosvarus

Рішення їхати у Луцьк було спонтанним, не зважаючи на тверді зимові плани їхати. Народ віддав перевагу київській "Лисій Горі" а знову їхати самому не було жодного бажання. Якби не чутки що Fateyk@ по-любасу їде, мої вихідні не стали б такими насиченими на фейли.

День 0, субота. Сандалик вимитий, готується до змащування ланцюга. Робота повертається до мене таким чином, що максимум що я собі можу дозволити протягом тижня - це пробіжки по стадіону. В п'ятницю пробіжку вдалось здійснити тільки вночі по дорозі додому. То ж голод за катанням спровокував веселий вечір суботи. Чужий байк малої ростовки в руки і вперед у ліс. Камені на топталках з макетом вилки - жодної помарки. А от на спуску куштую смачну подільську земельку. Дельту потягнув, переклюк в шпиці, велокомп обірвався до чорта. Далі хаотичне збирання манаток, імпорт схеми доїзду в навігатор - все стандартно.

День 1, неділя. Які теплі і щирі почуття у мене до Укрзалізниці. Зустріч з нею - це найкраще, що може статись у житті пересічного громадянина. Немає слів для опису привітності провідників, які самі допомагають складати велосипед і пропонують їздити частіше. Немає тих епітетів, які би в повній мірі описали той рівень комфорту сну в нашому поїзді. Певен, що через кілька століть записи плацкардного храпу будуть увіковічнені в лавах звукової класики. Сповна насолодившись перебуванням у храмі високого мистетва, ми з жалем покидали його і після першого ж кроку на волинську землю вже не могли дочекатись повернення у його теплі обійми.
Нашу тугу розвіяв Стас - рівненський велопочатківець, який виявив бажання приєднатись до нашої компанії й вирушити на пошуки стартової полявини.

GPS Susanin™ mode ON. По місту режим все-таки барахолив. От в полях режив вже спрацював на славу. Як наслідок, мій черговий кульбіт через руль. В чергове радію що маю ударостійкий і водонепроникний навігатор. А от підшипничок в пальці лівої руки забарахлив як має бути. При під'зді до лісового масиву мій внутрішній голос каже що електроніка - оцтой, краще їхати по пам'яті, я ж тут вже був рік назад! Як результат, кілька разів об'їхали більшість ділянок лісу по периметру а також кілька ділянок в лісі розміткою. Почуяло моє серденько якби я добряче не розвеселив компаньйонів своїм кульбітом кілька хвилин назад, то вони би вже зробили зі мною і велосипедом дуже пізнавальну біомеханічну інсталяцію. Плюс Стас був в захваті від лісу. І не дивно - там насправді дуже гарно. Він ідеальний для покатушок естетів. Зрештою обійшлось: трошки загубили Стаса, крапаль знайшли стартову.

Приклад розмітки на трасі:


( Отримати абонемент на сеанс у Панському Лісі )

Величезна подяка всім причетним до даної імпрези і до зустрічі у м. Вінниця 8 липня 2012р. на "Дідькових Стежках" - море фану і нових вражень гарантовано! (обговорення траси тут)

У когось тільки позавчора було тренування на шосе без меддовідки, тому через два-три дні їхати КК в еліті не можна. Хтось в новому сезоні жодного разу не виїжджав на грунти, тому в своїй категорії їхати "не може", з хом'яками ж надто нецікаво, а категорії імені однієї людини в залік не вводять, як не дивно.

Добиратись у Київ один хрін як. В будь-якому разі підйом о 4ій ранку і всю дорогу потім не заснути. Чи то через незручність спання в сидячому положенні електрона, чи то через власні теревені у купе поїзда.

( Їхати в Київ на Дубки-2012 з нами )

Більшість людей пов'язаних зі спортом і тренуваннями на витривалість рано чи пізно зіштовхуються з питаннями пульсу. Середній і максимальний пульс - основі показники, які цікаві для атлета. Також цікавим є пульс для рівня лактатного порогу. Максимальний пульс - величина дуже важлива для визначення тренувальних зон (аеробна, анаеробна), як прийнято вважати. Абсолютна більшість людей, яким знайомі слова "аеробний", "ЧСС" - знають з різних джерел що максимальний пульс легко обчислюється за наступною форумлою: 220 мінус вік людини. Дана формула використовується повсюди, в тому числі як стандартна функція в пульсометрах.

Все би нічого, якби не урівнялівка: якось не віриться що показник максимального пульсу так чітко залежить лише від віку людини. Крім того я дуже скептично ставлюсь до інформації з різного роду фітнес-сайтів і сайтів для похудання, де в основному копі-паст. Тому вирішив копнути глибше. Довго копати не довелось, потрібна інформація легко знайдена на Вікпедіїі: стаття Heart rate розділ "Formula". Хто не хоче розуміти чи не розуміє англійську мову - коротко про що там мова:

Формулу HR_max = 220 − age приписують до різних джерел, але найбільше думок сходиться що вона була винайдена доктором Уільямом Хаскелем (Dr. William Haskell) і доктором Самюелем Фоксом (Dr. Samuel Fox) у 1970р.

Розслідування історії цієї формули показало, що обчислення не були виконані шляхом власного оригінального дослідження, а отримані на основі даних близько 11 опублікованих або неопублікованих у наукових збірниках досліджень. Таке собі "студентьске дослідження" докторів наук. Але дослідження дуже необхідне в той час. Виробникам портативних наручних кардіомоніторів(пульсометрів) потрібно було якимось чином просовувати свій продукт в маси. Тут і згодилась формула обчислення максимального пульсу, яка була успішно впроваджена у продукцію Polar Electro. Користувачі отримали втіху у використанні пульсометрів, а доктор Хаскел отримав добротну порцію сміху з цього всього, так як сам вважав свою формулу ледь не смішною, і вважав що вона не повинна бути абсолютним правилом для підготовки атлетів. Згодом експериментально було виявлено неточність формули (7-11 ударів), але маркетинг зробив свою справу і ненаукова й неточна формула стала широкопулярною в колах фітнес-світу.

У 2002р. було здійснено спробу віднайти точнішу формулу, шляхом розгляду 43 різних методів обчислення МП(максимального пульсу). Але марно. Світлі уми різних університетів понапридумували купу різних коефіцієнтів, але толку з того - не більше ніж від першопочаткової формули, тобто похибка все ще велика.

Як на мене, висновок з цього всього напрошується однозначний - показник МП на стільки індивідуальний, що його неможливо описати формулою. Або формула має включати у себе на стільки багато змінних, що обчислення за ними буде не рентабельним. Очевидно, що до змінних має входити не тільки вік і стать, а й вага, відсотковий склад тіла м'язів/жиру, рівень тренованості, об'єм крові, вид фізичного заняття, об'єм легень, рівень імунітету і сотні-сотні інших показників.

Що ми маємо в результаті? По-перше, не точна формула обчислення МП. По-друге, точно так само є багато варіантів обчислення цільових тренувальних зон, які залежать від показника МП. Але саме після пошуків правильної схеми розбивки на тренувальні зони я натрапив на цікаву статтю 100 советов велочемпиону, першоджерелом якої є травневий номер 2005р. журналу "МОUNTAIN BIKE ACTION". Пункти 55 і 56 довели, що пошуки ідеальної формули МП взагалі марні, так як значення МП не дає атлету рівним чином нічого і будувати тренувальні зони відповідно до показника МП не коректно:

55. Не визначайте зони, виходячи з максимального пульсу: навіть якщо ви точно знаєте свій максимальний пульс, будувати навколо нього тренувальні зони марно, якщо ваш больовий(лактатний) поріг досить низький (ви - малотреновані, - моя прим.)...Припустимо що ви використовуєте стандартну оцінку МП: 220 мінус ваш вік - і хочете проводити анаеробні тренування з частотою серцебиття, яка вище 90% від цього максимуму. Якщо ваш лактатний поріг дорівнює 80% максимуму, спроба тренування на рівні 90% моментально виснажить ваші сили.

Як на мене, досить логічне і резонне зауваження. Знову ж таки, аж ніяк не віриться що аеробна/анаеробна зона має лінійно обчислюватись лиш від показника максимального пульсу, який сам по собі аж ніяк не є основною мірою фізичного стану людини. Варіант з лактатним порогом видається більш логічним і прийнятним.

57. П'ять реальних тренувальних зон: визначивши поточний поріг серцебиття, при якому починається виділення молочної кислоти (лактатний поріг), побудуйте від цього значення такі зони:
Зона 1: Активне відновлення - частота серцевих скорочень до 0,81 від значення ЛП
Зона 2: Тренування на витривалість - від 0,82 до 0,88
Зона 3: Важке тренування на витривалість - від 0,89 до 0,93.
Зона 4: Порогове тренування - від 0,94 до 1,00.
Зона 5: Анаеробне тренування (підвищення рівня ЛП, як я зрозумів) - від 1,00 до 1,06 значення ЛП.

Тепер ми пов'язані на значенні рівня лактатного порогу. Очевидно, що як і у випадку з МП, формули мало допоможуть. Потрібно робити персональний тест. Не кожен аматор може собі дозволити відповідне обстеження в спортивній лабораторії, тому пропонуються на вибір наступні два варіанти:

47. Мій особистий поріг: визначити лактатний поріг (ЛП) можливо лише за результатами виснажливого заїзду в гоночному режимі. Його потрібно проводити після доби повноцінного відпочинку і не раніше, ніж через дві години після сніданку. Меню сніданку повинно бути таким же, як і у дні змагань. Звичайно, спершу зробіть розминку. На рівній або злегка градієнтній асфальтовій дорозі вкручуйте без зупинок протягом 30 хвилин так швидко, як тільки можете. Запустіть кардіомонітор через 10 хвилин після початку заїзду і зупиніть відразу, як тільки закінчаться зазначені 30 хвилин. Середня частота серцебиття протягом цих останніх 20 хвилин заїзду і буде вашим лактатним порогом.

52. Коефіцієнт ЛП для змагань: запустіть пульсометр за 5 секунд до початку гонки і зупиніть відразу після фінішу. Додайте до середнього значення пульсу під час перегонів п'ять відсотків. Отримане значення буде досить точною оцінкою вашого больового порогу.

53. Дізнатися рівень ЛП: слідкуйте за значеннями ЛП на тестових поїздках, значеннями ЛП під час змагань і втомою ніг, коли кардіомонітор подає звукові сигнали. Спробуйте зрозуміти, чи правильно ви визначили свій больовий поріг. При його досягненні дихання стає важким, а ноги починають горіти. Скоро ви зможете точно визначати допустиму межу пульсу.

Ось і казочці кінець, тренуйтесь з розумом, всю інформацію отриману з інтернета завжди фільтруйте своїм скептицизмом і логікою :) І не забувайте що з часом рівень ЛП скачить то вверх то вниз, залежно від фізичного стану атлета. Тому час від часу потрібно заново визначати свій рівень, постійно контролювати його за рекомендаціями п.№53.

Копі-паст з книги всього лиш 1990го року на тему "взимку на велосипеді":


Подготовка велосипеда. Готовя велосипед к тренировкам в зимних условиях, надо выполнить следующие работы.
Во-первых, обильно смазать твердыми маслами (тавотом, солидолом, густым вазелином) все трущиеся части велосипеда. Покрывать маслом хромированные детали машины, как это делают некоторые велосипедисты, не следует. Они и так не подвергнутся коррозии.
Во-вторых, промыть цепь в керосине, а затем, когда керосин высохнет, проварить ее в банке со смесью солидола (80%) и графита в порошке (20%).
В-третьих, дважды пропитать рыбьим жиром кожаную поверхность седла с тем, чтобы оно не деформировалось от влаги. После каждой пропитки седло должно хорошо просохнуть.
В-четвертых, обмотать концы руля бинтом. Иначе от соприкосновения с металлом и затвердевшей резиной или пластиком руки будут быстро мерзнуть. Бинты улучшат также сцепление в кожаных перчатках с рулем.
В-пятых, накачать шины несколько слабее обычного, чтобы они имели большее сцепление с дорогой.
Вот и все. Работа небольшая, но она требует особой внимательности. Забудешь смазать одну из деталей, попадет на нее вода, и ржавчина, самый страшный враг, начнет быстро разрушать металл.
Забегая вперед, скажем, что после возвращения домой велосипед должен оттаять, "согреться". Только после этого все его части и узлы тщательно протирают сухой тряпкой. Если велосипед уже несколько лет находился в эксплуатации, целесообразно снять грязевые щитки, очистить их внутренюю поверхность от грязи и вновь покрасить масляной краской или суриком. Следует также вынуть тормозные тросы из их. оболочек, обильно смазать маслом и поставить на место.

Выбор одежды. Что надеть для поездки на велосипеде зимой? Лучше всего подойдет тот костюм, в котором вы катаетесь на лыжах. Напомним, что в комплект должны входить трикотажный или шерстяной тренировочный костюм, ветрозащитная легкая куртка, свитер, теплое нижнее белье, шерстяная шапочка, мягкие кожаные или шерстяные рукавицы, толстые и тонкие шерстяные носки, ботинки.
Прежде чем решить, в чем ехать, взгляните на термометр, узнайте, какая на улице погода. Если температура до 5-6° мороза, солнечно и безветренно, достаточно одеть теплое белье, тренировочный костюм и утепленную непромокаемую куртку. Когда воздух охладился до 10-12 °С, нужно под тренировочный костюм дополнительно одеть свитер и трикотажные или шерстяные конькобежные рейтузы. В случае чего их заменят старые брюки. На ногах в любую погоду две пары носков - толстые и тонкие. Некоторые велосипедисты любят ездить зимой в кроссовках. В них, конечно, удобнее. Но надо помнить, что во время езды, в отличие от бега, ступни и особенно пальцы ног активно не участвуют в движениях и могут быстро замерзнуть. Поэтому кроссовки лучше использовать в относительно теплую погоду.
Ботинки или кроссовки не должны быть тесными: это нарушает нормальное кровообращение и увеличивает возможность обморожения.
Ветреная погода опасна при небольших морозах и даже в оттепель. И при плюсовой температуре, если промочишь ноги, можно легко простудиться. Поэтому во время поездки совершайте небольшие, по 100 - 150 м, пробежки с велосипедом или без него, чтобы не замерзли ноги. Закончив тренировку, снимите мокрые носки и наденьте другие.
Помимо коротких пробежек выполняйте небольшие комплексы общеразвивающих упражнений во всех случаях, когда начнете немного замерзать.
В морозную погоду наденьте две шапочки - одну потоньше, но поплотнее, другую сверху, толстую и теплую. Шапочки должны прикрывать лоб и уши. Шея закрывается воротом шерстяного свитера.
Некоторые велосипедисты надевают шапки-ушанки. Мы это делать не рекомендуем. Голова быстро вспотеет, станет мокрой, а когда вы снимете шапку, быстро охладится, что может привести к простуде.
На шерстяные варежки надевают плотные чехлы или кожаные рукавицы.
Если есть возможность, поверх тренировочного костюма наденьте брюки из непромокаемой ткани. Они хорошо защищают от ветра и сохраняют тепло.
Не следует одеваться слишком тепло. Это приведет к перегреванию, излишнему потению. Нельзя и переохлаждаться. Поэтому не одевайтесь слишком легко, если намереваетесь провести длительную поездку с небольшой скоростью и остановками, а заодно решили немного поработать над совершенствованием отдельных элементов техники. В случае проведения непродолжительной тренировки с достаточно высокой скоростью можно одеться полегче.
Не стоит уезжать далеко от дома. Лучше несколько раз пройти одну и ту же трассу, чем оказаться вдали от жилья с неисправным велосипедом.
На всякий случай в рюкзаке или сумке, закрепленных на багажнике, держите запасную куртку, варежки, носки.
Победитель в групповой шоссейной гонке на XXI Олимпиаде в Монреале и чемпион мира в командной гонке швед Ю. Бернт писал: "На зимних тренировках часто приходится слезать с велосипеда и идти пешком, чтобы не отморозить ноги. И одеваться зимой приходится как следует. Труднее всего удержать в тепле ноги: носки, ботинки, пластиковые кульки, снова носки. Тогда все будет хорошо". Последуйте его примеру.

А Ви одягаєтесь як чемпіон на зимові тренування/виїзди? :)

Один день з життя нашої місцевої банди:



До нових зустрічей у новому сезоні на новій трасі!
Кілька фоток в Ольжека на блозі. Свою скромну персону я все-таки втулю сюди:

Все йде до того аби один з етапів АКЗУ прохдив у нас.

Сказав "а" - кажи "б". Це був громадський обов'язок їхати у Рівне після Луцька. Як майоже завжди, за кілька днів до імпрези "падав на ізмєну", але так як квитки вже хтось взяв і компанію зібрано, то треба їхати а не спокушатись на самовідмазки. Протягом тижня погано висипався, ночами розбираючись з GPS-навігатором (точніше зі створенням векторних карт під нього), купленим за демократичною ціною. Але про це буде окрема довга розповідь. Так от, гріло три факта:

• по ідеї цікава траса


• нас зустрінуть і відігріють до старту


• З Ольжеком ще не їздив у ХС-виїзд

Прийом - шикарний. Я не особливий любитель будь-якого чаю, а от гарячі бутерброди були смачнющими!!! Дякуємо.

Ще до приїзду на стартову галявину я зрозумів що "кіна не буде", плентаючись у хвості групи на 28 км/год. Тому не було ніякого передстартового мандражу, хоча надії виступити на хорошому рівні все ще не покидали мою голову. Оглядове коло, чесно кажучи, розчарувало. Я планував зустріти тут апхіли, а натомість вперся у нірибанім'ясо - щось середнє між тягуном і підйомом. Безумовно, траса цікава, але в іншій площині ніж я очікував. Більше того, на такій трасі має бути багато КП, яких не було взагалі. Це дуже велика проблема.



Я завжди скептично ставився до історій про порвані ланцюги. І не хотів у них вірити як у американців на Місяці - допоки не побачу власними очима. От і порвав власними ногами на третьому колі на ровнячковому повороті перемикаючись приблизно з 2-3 на 2-4. Як - це для мене майже повна таємниця. Все-таки думаю що люфт каретки не міг бути вагомою причиною. Але отримав оперативну допомогу і урок, за який дяка yaryk. Щоправда засвоїв я цей урок дуже пізно (через півтора дні, роздивляючись результати на БайкПорталі)

Глінтвейну так і не випив - якось не знайшов його :)
Повболівали/пофоткали експертів і гайда додому з однією медалькою у Сані.

Якщо про включення Вінниці до Західного регіону в рамках АКЗУ - це серйозно, то думаю це можливо з нашої сторони... Тим більше що Саня ще там захотів повернутись у Рівне на таку імпрезу ще раз. Отже, сподобалось і десант-2012 має великі шанси відбутись :)

Чим ближче до кінця сезону, тим більше влом їздити. Особливо на змагання. Якщо протягом літа і початку осені я мінімум раз на тиждень заглядав на БайкПортал з надією що положення "Пуща Осіння" таки з'являться і змагання відбудуться, то починаючи з жовтня почав "падати на ізмєну". Так сильно я чекав Осінню Пущу 2011 по тій причині що весняна Пуща 2011 була для мене по суті дебютними змаганнями. Тому було чітко вирішено що і закрию сезон теж у київській Водиці.

Але з'явилось два "але": осінній демотиватор і накладка з місцевими змаганнями "Прибузькі перегони", які по суті були на грані зриву. На фоні загального осіннього по-барабанізму ледь не вирішив забити на Київ і покататись на місцевих змаганнях. Все залежало від орга. Відбувся приблизно такий діалог через ПП:

- (I'm) Шо там з маршалами і іншими помічниками? Всіх вистачає чи явні дири якісь?
- (CyclWolf) Як раз маршали і потрібні. Двоє на дамбі і ще два(або один) на 2-му КП біля залізного мосту.
- (saniaMTB) Привіт на Пущу ідеш?
- (I'm - > saniaMTB) Здоров, та шось не знаю, беруть мене підлі думки не їхати. Але по ходу Вітя каже шо ще не всі маршали є на Прибузькі, то мабуть поїду на Прибузькі маршалом а на Пущу таки треба вже буде поїхати викластись. Коротше кажучи, певно їду..
- (I'm - > CyclWolf) О, то я міг би бути маршалом на 2-му КП (понтонний новий міст, як я розумію). Заодно і пофоткаю там в різних ракурсах.

Ось так і склались плани на вихідні: субота маршалом на "Прибузьких", у неділю в Києві. Мої фото з "Прибузьких" тут: http://svarus.io.ua/album485488. Ще хочу зазначити що у цю ж неділю відбувся Велопробіг до акції "Рожева стрічка єднає небайдужих" за організацією ilyovka
( Go! )
Післямова.
Чогось не вистачає нашому десанту.... Льовка, наприклад, мав свої справи і турботи. Реально не вистачає Сані bely_alex, Сані Філіна, Олега so_82. Сподіваюсь у наступному сезоні потусуємо великою компанією не один раз, плюс, як я бачу, Ольжек і Фатєйка почали входити у смаКК. А наразі гайда у Рівне!

P.S. Чуваки проїздом показали кілька елементві траси з Чемпіонату України. Я отримав культурний шоКК від вигляду спуску, стоячи у підніжжі. Їхав би таке або "під мухою" або "під мушкою".

Під кінець сезону таки обзавівся пульсометром з промовистою назвою "Wireless Heart Rate Monitor Sport Watch - Black". Купувався на DX.

Перед тим як замовити його, перерив купу сайтів і передивився багато брендових моделей. І в кожному пульсаку якась байда - як не "тупорилий" дизайн (типу Sigma Onyx), то неможливість заміни батареї в передатчику (як у недорогих Polar'ів), то просто дуже кусюча ціна (наприклад Bryton Rider 35T GPS Cycle Computer with Heart Rate - £188.99).

Помедитувавши, вирішив що від пульсометра мені власне потрібно аби він показував пульс, як не дивно. Все решта може і хороші функції, але то вже для гурманів, які п'ють зранку шампанське. І тут мене осянуло конфуціанське прозріння - є ж китайське чудо за 20 баксів, яке відображає пульс, має секундомір, будильник, підсвітку екрана і позитивні відгуки покупців. Чуваки щось проморозились, а я собі ризикнув взяти. Ну не люблю я в більшості речі, які були до мене у використанні...

Сподівання ствердились а побоювання розвіялись. Пульсометр зроблений добротно і виглядає гарно, не те що "китайський годинник дитинства" Asahi. Кнопки самовільно-мимовільно не натискаються, поясок сидить щільно. Виглядає пульсометр і датчик насутпним чином:







З функцій є можливість задавати верхню межу пульсу, при якій лунає звуковий сигнал.
Пульсометр вміє показувати поточний пульс і обчислювати середній пульс за певний час (коли був увімкнений секундомір, який вмикається з вмиканням функції вимріювання пульсу). Секундомір можна зупиняти, але поточний пульс при цьому все-одно буде відображатись. Час реакції приймача 5-6сек. Є також досить симпатична підсвітка екрану:



Серед недоліків для середньорозбалуваного користувача можна віднести:

• Відсутність зон


• Відсутність лічильника кругів


• Як наслідок, відсутність синхронізації з PC, так як вона тут не потрібна в принципі


• Неможливо самостійно конфігурувати поля, які відображатимуться на екрані одночасно

Плюси девайсу:

• Простота у використанні


• Нічого зайвого на екрані, великі і привабливі цифри


• Приємна підсвітка - підсвічується не весь екран а тільки активна інформація


• Пульсометр-годинник можна спокійно ставити циферблатом вниз, так як по його периметру є 12 чорних виступів, які приймають тертя на себе.

Переклад інструкції на російську мову лежить тут.

Проглядаючи БайкПортал, 5го жовтня надибав анонс змагання 9/10 blues 2011. Хоча я більше люблю музику "білих патлатих(і не дуже) дегенаратів (і не дуже), а не блюз, але на змаганнях в західній частині України хотів побувати ще давно. У всякому разі з назвами у них завжди цікаво: якісь "Вульки", "Прання", "Паморочні блюзи", "Проба оба", "Babikes"...от і цікаво було глянути на це все зсередини. Крім того основне завдання - підвищити навики керування велосипедом, так як техніка - це моє найслабше місце, мабуть. Траса довжиною 4,5км з наступною ниткою підходить для такого завдання якнайкраще:



Вже потім з'ясувалось що там багато піску, то ж поїздка планувалась певною мірою як підготовка до осінньої Пущі. Ну і що гріха таїти, наявність аж трьох категорій: «рокабіли» (початківці), «аР-еН-Бішники» (аматори)
і «диригенти» (еліта, спортсмени, учні спортивних шкіл) тішили думкою про медалхантерство в категорії "початківці".

Свідомо пожертвував місцевим міні-марафоном "Прибузькі перегони" класу "туди-сюди" і дизертував у Луцьк в складі "я і мій ровер". Приготувань ніяких не проводив, катав лиш на роботу - відпочивав після харківського марафону. У Луцьку зранку на вокзалі мене зустріли відразу двоє велосипедистів і люб'язно провели до старту у т.зв. "Панському лісі", що знаходиться у кількох кілометах від Луцька. Приїхали ми туди першими, за кілька годин до офіційного старту. Але ще нічого не почалось, як мораль почала падати - після вчорашнього дощу мокрий пісок досить активно налипав на свіжезмащений ланцюг, що стало причиною дикого скреготу останнього. У всякому разі я до такого не звик.

Довго не роздумуючи, поїхали на оглядове коло. Після перших 100м відразу почали з'являтись думки "куди це я попав...". Тепер стало зрозуміло чому блюз "паморочний" - від кількості і напрямленості поворотів в голові стає паморочитись. Все це діло розбавляють пральні_дошки/гребінки з амплітудою 30-60см., три містка і торчки з торчочками, розкидані то тут то там =) На двох з них запоровся ( педалі Wellgo WAM-M717 - повний відстій в умовах вологого піску, ібо вщібнутись після заземлення неможливо, на відміну від Кренків). Підйомів і спусків немає взагалі, тягунів теж. Є дві ділянки через поле, де хоч якось можна набрати швидкість, і фінішна пряма польовою дорогою. Ще є один синглтрек з канавою зліва. На оглядовому я там знову не зміг себе взяти в руки і з'хав у канаву. Льовка знає про що йде мова. Але як згодом виявилось, це був все-таки позитивний досвід.

Про харчування. Змагання збирався їхати виключно на натуральних продуктах, зібраних незайманими дівчатами-натуралками: банани і курага як їжа, вода з медом і апельсиновим соком як пійло. Навіть не брав собі халявного ізотоніку на старті. Але так як старт відбувся не у міфічно заплановних в моїй уяві 11:00, а десь через трійку-четвірку годин після 11, то до того часу я вже з'їв всі банани і був напівголодним. Вермішель і м'ясо якось не дуже хотілось їсти перед самими змаганнями. Тому все-таки затарився одним тюбиком Carbosnack'у зі смаком blue energy. На трасі пив воду з медом.

До оголошення старту моєї категорії разів 7 чи вісім оросив місцевість і стільки ж разів, якщо не більше, встиг замерзнути і розігрітись, катаючись округою. Реєстрація проходить швидко і всього лиш за 10грн., як для учасника з іншої області. Номерок можна вибирати собі самому. Крім того порядок старту цієї розділки визначається за цим номером. Але я дурень, і тому витягнув номерок як на екзамені. Досвід№1. Замість того аби вибрати собі мінімально можливий номерок і стартувати першим, аби уникнути непотрібних тупняків, обганяючи когось, я виходжу на старт десь 14им з 17и і відразу впираюсь в народ попереду. Старт з інтервалом у 15сек. між учасниками.

Досвід №2. На старт потрібно виходити обов'язково з прикатаною передачею. В мене ж було щось на зразок 1-4 і я вручну перемикнув на 2-4. Коли ж дали старт, виявилось що ланцюг перекинувся некоректно і тому довлеось скидати манеткою знову на "1" і потім на "2".

Старт. Попереду відверто матрасив мужичок, але надиво швидко і з власної ініціативи пропустив вперід. На старті підтримували вигуками "Сварус!" - приємно і піддає азарту(здається я чув як мінімум голос yaryk'а). І тут я в першому ж міні-торчку на емоціях в повороті навернувся - схоже передній Smart Sam не втримав різкого повороту з пробуксовкою. Когось там одного чи двох добрав, обійти можливості не бачу, та й вирішив чомусь перше коло не рвати. Разом з тим ззаду мене добрала інша пара - TreNeR і ще хтось. Так і їдемо. Переслідувачі між собою переговорюються що на першому ж прогоні будуть обходити, бо ми мовляв їдемо ми "не ахті". І тут мене заклинило і я не можу толком згадати хронологію подій. Знаю тільки те що ті двоє не те що не змогли обійти на відкритому просторі, а навпаки на виході на другий польовий хай-вей хтось з них ніби навернувся і більше я їх не чув і не бачив.

Друге коло знову частково провів за кимось на колесі. Чи то на другому чи то на третьому колі обходив когось по синглтерку з канавою зліва і поворотом на 90 градусів вліво в кінці. То мало того що мені не дали дорогу, та ще й почали прискорюватись, побачивши що я обходжу, ппць. Довелось брати штурмом не тільки канаву з листям, шишками і гіллям, але й якісь кущі дерев перед поворотом. Але мені сподобалось там рвати =)

На польовій дорозі стабільно когось обходив. Але всі ці повороти і пральні дошки так затуманили голову, що я вже думав що виїжджаю на своє останнє четверте коло. Вибору не було - треба впихнути в себе вміст карбоснеку на розковбасі. Вимазюкався як свиня, все не зміг з тюбика вичавити. Їду що є сили і "техніки". Вириваючись вчерговемісток з його об'їздом поруч бачу що на об'їзді стоїть хтось(Krava, як я потім зрозумів) з дитиною. Кричу щось на зразок "що це таке!" і продираюсь збоку через кущі. Мені кричать що їхати треба через місток, щоб я спішувався і проходив його пішки! Але по-перше, я вже за містком, по-друге всі його об'їжджали, по-третє ще на старті говорилось що він мокрий і похилений, що його краще об'їжджати а не як минулого року закривати об'їзд. Тому пообурювавшись поїхав далі. На одному з КП ніби хтось з дівчат піддобрює "добре йдеш!". Так воно і було - це був найкращий час серед тих хто їхав третє коло. На фініші 3-7 і в соплі. Кричать - "останнє коло!" і я задоволений починаю докатуватись, але крики говорять самі за себе - "нє-еє, ше одне коло!!!" Мляааа, мене що перекинули в іншу категорію? Але суддя каже, значить треба. Ланцюг клинить, передачі не переключаються, з горем пополам виїжджаю на трасу продовжувати заїзд. Це коло я проїхав в повній самоті, доїдаючи рештки карбоснека і загубивши тюбик від нього на трасі. На містку вже зібралась більша купа народу, але я й так збирався його проїжджати. Проїхав без проблем. На польових пряміках традиційно обходжу народ і в ще більших соплях заїжджаю на фініш 4им у загальному заліку моєї шарової категорії:





Прийшовши в себе, поїхав шукати загублений тюбик, поки трасою їхали любителі і еліта зі спортсменами. На містку контролерів вже не було... Далі було вогнище, розмови/приколи, нагородження, доїзд додому. Поки дві години чекав на поїзд, познайомився з ківерчанином Остапом. Послухав Оззі і SOAD з його плеєра, він проріспектив що я сюди приїхав сам і запрошував приїжджати ще і запрошувати на КК у Вінницю. Сподіваюсь ще таки зустрінемось. Від пива я відмовився, так я типу я спортсмен, гг.

Вінницю зустріла мене темною ніччю, +5 градусів за бортом і мілким дощем. Так і докотився в протилежний край міста з середньою ~12км/год.

Дяка організаторам за прийом і за змагання. Великий незарах за майже повну відсутність фотографів! Я вже з того горя був сам хотів піти пофоткати цифромильницею, але мої вбиті АА-акуми відмовлялись працювати при тій температурі. Але респект двохсоттисячному Луцьку за таку кількість учасників - 55 разом з дітьми. Та й змагання проходили в стилі а-ля перший "Wild кантрі" на голій ініціативі велосипедистів, без підтримки спонсорів. Тобто в стилі "зібрались - поганялись", за чим я вже встиг заскучити. Та все-одно бажаю вам росту рівня як самих змагань, так і їх учасників. До нових зустрчей!

P.S. Хто це дзвонив мені ввечері, думаючи що я ще на вокзалі мерзну? :)

UPD.
Ще хотілось би подякувати за розмітку. За свій невеликий але досить різноманітний досвід змагань, кращої розмітки я не бачив ніде. Це стосується як форми так і виконання (маю на увазі як колір/ширину/яскравість/розфарбування стрічок, так і місця їх розташування)
Доступні протоколи на БП. Стартовий злив стає в мене традицією. Треба щось з цим робити.

...Потіївка, позаду 4 кола змагань. Сидимо відпочиваємо, тут Женя серед іншого згадує про те що він з Саньою зареєстрований на парний марафон "Красный мост" і "Дебри", та як би запрошує щоб я і ilyovka теж їхали туди в одній команді. Причому він це видав на стільки впевнено, що буквально в ту ж мить ми з Льовкою(aka Lisorub) переглянулись між собою і вже відразу було ясно що створено нову парну команду.

Ось так утворилась команда "КітПес". І поїхала ця команда разом з "VinTEAM" на парний 6годинний XCM "Дебри" 2011, що проходив в Харкові першого жовтня. Харків зустрів нас "курячим" дощем, холодним ранком. Крім того, я забув вдома велорукавички і аспаркам. На зал.вокзалі аптеку так і не знайшов. З одного боку по дорозі на старту проскаують думки а-ля "якого біса я тут зараз в цю холоднечу роблю хрін зна де, а не сплю в ліжку", але з приїздом на стартову галявину настрій піднявся - ліс дійсно гарний. Та й я вже морально налаштував себе на дощ і кайф від говномісу. На старт прибули одні з перших і для того аби зігрітись розвели ватру:


(на фоні видно половинку командного талісману)

Переодяглись, зареєструвались і виїхали на оглядовий круг. На першому ж спуску мене заклинило і вибило з колії у кущі - запанікував що не впишусь в поворот і піду юзом. Але обійшлось. VinTEAM вирвались вперід. Далі вирішую не гнати а матрасити, розглядаючи трасу. Попереду перший вертольотик, вторможуюсь і правильно роблю, бо на його дні вже завал - Жека не зміг на швидкості проїхати гать і створив аварію. Чуваків добряче там приклало, бідкались як тепер будуть їхати змагання, шкода :( Льовка теж красун - загубив флягу. Більшу частину траси їхав сам. В одному місці конкретно блуканув (як потім виявилось там багато народу блукало під час змагань). Після перегляду траси пробило на депресняк. На трасі зроблено все або майже все, щоб я погано їхав - багато швидкісних ділянок з поворотами. А я такого просто-напросто не вмію їздити. Мені би давай прямі тягуни і підйоми з твердим грунтом.

Розіграли хто стартує в "колодязь-ножиці-бумага". Випало мені. Взагалі-то думав аби Льовка поїхав перший круг, так як теоретично з Потіївки було видно що це йому вдається краще. Але й досвід не завадить здобувати, то ж без вагань і впевнено стартую з третього ряду:



Про харчування: марафон планував проїхати на Нутренді, та все ж з собою був один батончик GoodDay і один великий Снікерс.
Перед стартом прийняв ампулу стимулятора GUTAR NUTREND. Шльоху брати не хотів, ібо вона більш термоядерна по своєму складу. І дорожча. Дія Гутару аналогічна до Шльохи - обіцяють 6 годин стояку приходу. Звісно, за умови якщо в організм будуть надходити вуглеводи. Інакше стимулятор майже ні до чого - це не чарівна ампулка яка зробить все сама. Для профілактики судом ковтнув Anticramp, так як Аспаркаму не було. В кармани - ампула MagnesLife і енергетична таблетка Carbonex на всякий випадок. На старті залишились Turboshack, Carboshack і Carbonex для харчування між кругами.

( Викластись на всі 100 )


Ось так от КітПес заїхав на 11е місце з 17и стартуючих в нашій категорії. Добре це чи погано - я так і не зрозумів, так як всі були разом - і еліта і любителі. VinTEAM - красуни, мають ще одне перше місце в парній категорії!"



Я і наш командний талісман:


Наша банда в повному зборі: КітПес і VinTEAM:


От і гоночці кінець, а хто їхав - молодець!